Івана Мазепи, 3
Житловий комплекс Українського військового округу (будинок УВО, будинок Київського особливого військового округу (КОВО), «Будинок-літак») — архітектурний ансамбль, комплекс за проєктом архітектора Йосипа Каракіса. Складається із житлових будинків № 3-А і 3-Б, а також дитячого садка заводу «Арсенал».
| Івана Мазепи, 3 | |
|---|---|
.jpg) | |
|
50°26′37″ пн. ш. 30°32′48″ сх. д. / 50.44361111113888541° пн. ш. 30.54666666669444552° сх. д.Координати: 50°26′37″ пн. ш. 30°32′48″ сх. д. / 50.44361111113888541° пн. ш. 30.54666666669444552° сх. д. | |
| Тип | житловий будинок[d] |
| Країна |
 Україна |
| Розташування | Київ |
| Архітектурний стиль | конструктивізм |
| Архітектор | Каракіс Йосип Юлійович |
| Будівництво | 1934 — 1940 |
| Адреса |
вулиця Івана Мазепи, 3-А, 3-Б, Аскольдів провулок, 5 |
 | |
 Івана Мазепи, 3 у Вікісховищі | |
Розташований у кварталі між Арсенальною площею, вулицею Івана Мазепи, Аскольдовим провулком, 5 і схилом Дніпра. У 1930—2000-х роках споруда була містобудівною домінантою в панорамі правобережжя Києва[1].
Будівництво і використання будівлі ред.
У XVIII—XX сторіччях на ділянці над Дніпром розташовувались садиба останнього гетьмана України Кирила Розумовського й ансамбль будівель Пустинно-Микільського монастиря. 1934 року споруди зруйнували і розчистили місце під будівництво житлового комплексу для співробітників Українського військового округу. Проєкт підготували в Першій архітектурній майстерні Архітектурної палати України Київської міськради. Безпосередньо розробленням займався архітектор Йосип Каракіс за участю архітектора І. Заславського. Передбачалося забудувати цілий квартал: звести три житлових будинки, дитячий садок, розпланувати парк і влаштувати сходи до Паркової дороги. Однак вдалось реалізувати лише частину запланованого. У 1934—1938 роках спорудили скорочений на чотири секції будинок № 3-А.
Будівництво особисто контролював командувач Українського військового округу (з 1935 року — Київського військового округу) Йона Якір. Він майже щоночі відвідував будівництво і розпікав начальника будівництва В. Радовського за будь-які дрібниці. Йосип Каракіс зажадав від командувача КВО не заважати будівництву. Проте 1937 року Якіра перевели до Ленінграда, де того ж року його заарештували і розстріляли[2].
Будівництво дитсадка завершили в 1939 році, а відкрили 17 квітня 1940 року[1]. Під час нацистської окупації Києва угорці влаштували у приміщенні садочка Будинок святого Стефана.
У народі за свій зовнішній вигляд комплекс отримав назву «Будинок-літак».
Архітектура ред.
.jpg)
Житловий будинок № 3-А — цегляна, тинькована споруда з ускладненою дугоподібною формою у плані. Секції мають різну поверховість. Найвища секція — дев'ятиповерхова. Вісім секцій — п'ятиповерхові двоквартирні з дво- і трикімнатними квартирами. У п'яти підвищених наріжних секціях із ліфтами розташовані дво-, три- й п'ятикімнатні квартири. У будівлі є підвали. Має пласкі перекриття.
Будинок вирішений у стилі пізнього конструктивізму, наближеного до модерну. Композиція — асиметрична. Акцентом будівлі є наріжна дев'ятиповерхова секція, яка завершується оздобленою гранчастою ротондою терасою з оглядовим майданчиком. Від наріжжя відходять п'ятиповерхові крила різної довжини. Перехід до них здійснюється через шестиповерхові споруди. Між собою вони поєднані чотириповерховими будівлями з аттиковими поверхами, розкресленими на квадри.
Обабіч наріжної дев'ятиповерхової секції планувались аркові проїзди на подвір'я. Зберігся лише правий.
Чоловий і тильний фасади акцентовані ризалітами. Виразності додають тригранні еркери і балкони. Центральний еркер фланкований лоджіями. Еркери є на наріжжі шестиповерхових секцій. На бічних фасадах їх підтримують прості консолі.
Міжвіконня еркерів, простінки терас і перший поверх дев'ятиповерхової секції оздоблений заокругленими стовпами стилізованого ордеру.
На рівні третього поверху проходить смуга зі стилізованих балясин. Частина фасаду рустована.
1965 року дворовий фасад облицювали керамічною плиткою[1].
Житловий будинок № 3-Б — п'ятиповерхова, цегляна, тинькована споруда. Має вигляд увігнутої площини. Як і будинок № 3-А вирішений у формах конструктивізму. Головний фасад, який звернений до Дніпра, розчленований лоджіями. Аттиковий (верхній) поверх відокремлюється карнизом. Будинок фланкований вежоподібними гранчастими ризалітами
Планувався як тло для майбутнього парку[3]. Дугоподібний будинок мав поєднуватися з планом Зеленого театру. Дуги амфітеатру глядацьких місць повторювали ритміку житлового будинку. Обидва комплекси візуально збагачували один одного[2].
Дитячий садок ред.
.jpg)
Дитячий садок розташований в глибині Аскольдового провулка на верхній терасі дніпрового схилу. Призначався для 140 дітей працівників заводу «Арсенал». Вирішений у формі неокласицизму[3].
Учень Каракіса Віктор Чепелик вважав, що садочок — витончена споруда. Стилю цієї будівлі властивий особливий шарм, притаманний дворянським садибам[4][5].
Примітки ред.
- ↑ а б в Житловий комплекс на вулиці Мазепи, 2011, с. 1437.
- ↑ а б Київський архітектор Йосип Каракіс, 2013, с. 195.
- ↑ а б Житловий комплекс на вулиці Мазепи, 2011, с. 1438.
- ↑ Чепелик В. В. Йосип Каракіс: Творчість в лещатах тоталітарної доби.
- ↑ Київський архітектор Йосип Каракіс, 2013, с. 196.
Джерела ред.
- Гончаренко Марія, Добрийвечір Лариса, Піскова Елла. Житловий комплекс на вулиці Мазепи // Звід пам'яток історії та культури України. Київ. Кн. 1, ч. 3. С — Я / П. Тронько та ін. — К., 2011. — С. 1437-1438. — ISBN 966-95478-2-2.
- Каракіс Йосип. Жилий квартал над Дніпром // Соціалістичний Київ. — 1937. — № 4. — С. 11-14.
- Пучков Андрій. Киевский архитектор Иосиф Каракис // МІСТ: Мистецтво, історія, сучасність, теорія / В. Д. Сидоренко. — Інститут проблем сучасного мистецтва НАМ України. — К. : Фенікс, 2013. — Т. 9. — С. 176-209. — (збірник наукових праць з мистецтвознавства і культурології) — ISBN 2309-7752.
- Пам'ятки історії та культури України: Каталог-довідник. Зошит 2: Каталог-довідник пам'яток історії та культури України: м. Київ / В. О. Горбик (кер. автор. колект.) та ін. — К., 2007. — С. 104. — ISBN 978-966-8999-05-5.